17 лютого, Церква латинського обряду розпочала Великий Піст – час безпосереднього приготування до святкування Воскресіння, який характеризується постійним закликом до покаяння та навернення, роздумуючи над любов’ю Всевишнього до людини, виявленою у Христовому пасхальному таїнстві – у стражданнях, смерті та воскресінні Єдинородного Божого Сина. Протягом Чотиридесятниці свята Церква особливо заохочує вірних до посту та інших виявів покаяння, до інтенсивнішої молитви та звершення діл милосердя.

У римо-католиків Великий Піст розпочинається богослуженнями Попільної середи. Цей день отримав таку назву через стародавній обряд посипання голови попелом на знак покаяння. Попіл, отриманий внаслідок спалювання галузок, посвячених під час Квітної (Вербної або Пальмової) Неділі попереднього року, посвячується, і під час спеціального обряду священик посипає хрестовидно цим попелом голови парафіян.

Практика посту у Церкві латинського обряду регламентується Апостольською Контитуцією «Paenitemini» (Наверніться) Слуги Божого Павла VI від 17 лютого 1966 року, відповідними канонами Кодексу Канонічного Права, а також розпорядженнями місцевих єпископських конференцій.

Дотримуватися строго посту та утримуватись від споживання м’ясних страв римо-католики повинні у Попільну Середу та у Велику П’ятницю. Строгий піст дозволяє протягом дня лише один раз поїсти до наситу, а також можна спожити легку перекуску. Утримуватись від споживання м’ясних страв вірні латинського обряду повинні в усі п’ятниці року, за винятком тих, у які припадають урочистості літургічного календаря. Дотримуватися строгого посту зобов’язані особи, які досягли 18 року життя, а утримуватись від м’ясних страв у визначені дні – починаючи від 14 року життя. Піст зобов’язує до 60 року життя.

Приписи посту – це мінімальні вимоги, яких вірні повинні дотримуватися у покаянній практиці. Церква заохочує усіх вірних покутувати у відповідний до власних обставин спосіб та добровільно застосовувати інші обмеження.