о. Роман Лаба OSPPE

У 20 році до Р. Х. Ірод Великий отримав певний регіон на півночі Ізраїля. Там наказав збудувати місто на честь кесаря Августа. Місто прикрашав мармуровий храм зі статуєю імператора, який був побудований неподалік іншого, язичницького храму Пана. Окрім того по місту було багато язичницьких храмів, капищ, які робили враження на прибульцях. Тетрарх Филип, який особливим чином оздобив місто, назвав його Кесарія. Уявімо тепер Ісуса, який іде разом з учнями тими околицями. Його запитання серед язичницьких місць культу звучить як виклик. Ким Я є для Вас, яку роль відіграю у Вашому житті?

Сьогоднішній світ мало чим відрізняється від Филипової Кесарії. Існує багато різних пропозицій культу: грошам, тілу, моді, владі тощо. Тому запитання Господа неустанно будить наше серце, трясе ним, щоб ми не втратили вектору нашого шляху.

Неможливо прийняти Ісуса без хреста. Таку лекцію сьогодні отримуємо в особі Петра Апостола. Рибалка з Галілеї відповів найвірніше, ким є Господь, але не хотів прийняти усього, що з цим пов’язано – хрест!

Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти. 33 Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: Геть від мене, сатано!

Петро взяв на бік Ісуса. До того часу Ісус був серед учнів і був в центрі. Петро бере Його на бік, щоб представити власну концепцію спасіння. Коли заперечуємо хрест, Ісус стає для нас кимсь мало важливим, кимсь на стороні, обабіч…