Римо-кат.: ХХIV неділя звичайна, рік Б

Греко-кат.: свщмч. Антима, єп. Нікомидійського
прп. Теоктиста, спосника великого Євтимія

Римо-католицький календар

ХХIV неділя звичайна, рік Б

Перше читання
Іс 50, 5-9а

Читання з Книги пророка Ісаї

Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся. Спину мою віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся. Близько мене Той, хто мене виправдовує. Хто посміє сперечатися зі мною? Станьмо разом! Хто мій супротивник? Нехай наблизиться до мене! Ось Господь Бог мені допомагає, хто мене осудить?

Слово Боже

Респонсорійний псалом
Пс 116, 1-2. 3-4. 5-6. 8-9

В живих країні йтиму перед Богом

Або: Алілуя

Я сповнений любові, бо Господь прислухається до голосу мого, *
до мого благання.
Адже Він прихилив до мене своє вухо, *
тож в усі свої дні кликати буду.

Охопили мене смертельні болі, муки шеолу мене спіткали. *
Скорботу і муки знайшов я.
І я прикликав Господнє Ім’я: *
«О Господи! Визволи мою душу!»

Милосердний Господь і праведний: *
наш Бог співчуття має.
Господь охороняє невинних: *
я був принижений, а Він мені дав порятунок.

Ти визволив мою душу від смерті, *
від сліз – мої очі,
а ноги мої – від спотикання. *
Ходитиму перед Господом у живих країні.

Друге читання
Як 2, 14-18

Читання з Послання святого апостола Якова

Яка користь, брати мої, коли хтось каже, що віру має, а діл не має? Чи віра може його спасти? Коли брат або сестра будуть голі й позбавлені щоденної їжі, а хтось із вас їм скаже: «Ідіть з миром, грійтеся та їжте», але не дасть їм потрібного для тіла, яка з цього користь? Так і віра, коли не має діл, сама по собі є мертвою. Але хтось скаже: «Ти маєш віру, а я маю діла»; покажи мені свою віру без діл, а я покажу тобі віру зі своїх діл.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм
Гал 6, 14

Алілуя, алілуя, алілуя

Я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа,
яким для мене розп’ятий світ, а я – для світу.

Євангеліє
Мк 8, 27-35

Читання святого Євангелія від Марка

Того часу пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Филипової і дорогою розпитував своїх учнів, говорячи їм: «За кого Мене люди вважають?» А вони у відповідь сказали, що одні – за Йоана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного з пророків. І ще запитав їх: «А ви ж за кого Мене вважаєте?» Обізвався Петро та й каже Йому: «Ти – Христос». Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про Нього. І Він почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, і відцураються від Нього старші, первосвященики та книжники; і вб’ють Його, але через три дні Він воскресне. І слово говорив Він відверто. А Петро відкликав Його вбік і почав перечити Йому. А Він, обернувшись і поглянувши на учнів своїх, докірливо сказав Петрові: «Іди геть від Мене, сатано, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське!» І, покликавши людей та своїх учнів, сказав їм: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною. Адже коли хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить свою душу задля Мене і Євангелія, той спасе її».

Слово Господнє

Греко-католицький календар

свщмч. Антима, єп. Нікомидійського
прп. Теоктиста, спосника великого Євтимія

Ап. – 2 Кор. 176 зач.; 4, 6-15.

6. Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», - він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа. 7. А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. 10. Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», - то й ми віримо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, - воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами. 15. Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.

Єв. – Мт. 92 зач.; 22, 35-46.

35. І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: 36. "Учителю, котра найбільша заповідь у законі?” 37. Він же сказав до нього: "Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: 38. це найбільша й найперша заповідь. 39. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. 40. На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.” 41. Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: 42. "Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: "Давидів.” 43. Він до них мовить: "Як же Давид у надхненні називає його Господом, 44. кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги. 45. Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?” 46. І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.

Источник: Credo