Середа IV тижня Великого Посту

Перше читання

Іс 49, 8-15

Читання з Книги пророка Ісаї

          Так говорить Господь:

          «Я вислухаю тебе в час сприятливий, у день спасіння тобі допоможу. Я збережу тебе і поставлю тебе у завіт народу, щоб обновити землю, щоб розділити спустошену спадщину, щоб сказати в’язням: Виходьте! А тим, що в пітьмі: Покажіться!

          Вони пастимуться при дорогах; їхні пасовиська будуть по всіх верховинах. Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палаючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні. Зроблю дорогами всі гори, шляхи будуть піднесені.

          Ось ці приходять іздаля, ці з півночі і з заходу, а ті з Сінім-країни. Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив Свій люд і змилосердився над його пригніченими.

          А Сіон сказав: „Господь мене покинув, забув мене Владика мій!” Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду».

          Слово Боже

 

Псалом респонсорійний

Пс 145(144), 8-9. 13вд-14. 17-18 (П.: пор. 8а)

Господь ласкавий, повен милосердя

 

Господь ласкавий і милосердний, *

повільний до гніву й милістю великий.

Добрий Господь до всіх, *

і Його милосердя перед усіма Його ділами.

           

Вірний Господь у всіх своїх глаголах, *

святий у всіх своїх творіннях.

Господь підтримує всіх тих, що падають, *

і всіх зігнутих підводить.

           

Справедливий Господь у всіх своїх дорогах *

і милостивий у всіх своїх ділах.

Близько Господь до всіх, які до Нього взивають, *

до всіх тих, що до Нього взивають по правді.

           

Спів перед Євангелієм

Йн 11, 25а. 26

Слава Тобі, Царю віків

Я - життя і воскресіння,

хто в Мене вірує, - не вмре повіки.

Слава Тобі, Царю віків

 

Євангеліє

Йн 5, 16-30

+ Слова Євангелія від святого Йоана

          Юдеї переслідували Ісуса за те, що Він оздоровив в суботній день. А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і Я творю».

          За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити Його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.

          І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить. Отець бо любить Сина й усе появляє Йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить Йому, щоб ви дивувалися.

          Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче. Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав Його. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у Того вірує, хто послав Мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

          Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. І владу Йому дав суд чинити, Він бо - Син Чоловічий. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос Його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд.

          Не спроможен Я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю Я не своєї волі, лише волі Того, хто послав Мене».

          Слово Господнє

Источник: Credo