СВ. ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО, єпископа і Вчителя Церкви
(біл) Обов’язковий спомин

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
1 Кор 11, 17-26.33
Читання з Першого послання Павла Апостола до корінтян.
Брати! Даючи ці зауваження, не хвалю, що збираєтеся ви не на краще, а на гірше. По-перше, чую, що коли ви збираєтеся в Церкві, між вами є розділення, чому я частково і вірю. Бо так треба, щоб між вами були відмінності в поглядах, аби виявилися між вами й досвідчені. Крім того, коли ви сходитеся разом, то не на те, щоби приймати Господню вечерю, адже кожний, випереджаючи інших, споживає свою вечерю, тож один голодує, а інший упивається. Невже не маєте домів, щоб їсти й пити? Хіба цим ви не зневажаєте Божу Церкву і не соромите тих, які не мають? Що вам сказати? Може, похвалити вас? Ні, за це не похвалю! Адже я прийняв це від Господа і вам передав: що Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб, і поблагословивши, переломив і сказав: [Прийміть, споживайте], це – тіло Моє, що за вас [ламається]. Робіть це на спомин про Мене! Так само й чашу взяв Він по вечері, й сказав: Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові. Робіть це щоразу, коли будете пити, – на спомин про Мене! Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу [цю] пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде! Тому, брати мої, як сходитеся їсти, очікуйте один одного. Слово Боже.

ПСАЛОМ РЕСПОНСОРІЙНИЙ
Пс 40(39),7-8а.8б-10.17(П.:1 Кор11,26б)
Смерть Христа звіщайте, поки Він не прийде.

Жертви й офіри ти не хочеш, *
вуха відкрив у мене.
Ти всепалення й жертви за гріх не домагався *
Тоді сказав я: " Ось Я приходжу;

у сувої книги написано про мене: †
Чинити твою волю, Боже мій, я радий, *
і твій закон у мене в серці.”
Я оповів про справедливість на великім зборі, *
не затуляв я уст моїх, Господи, ти знаєш.

Хай радуються й веселяться в тобі всі, *
що тебе шукають і нехай завжди кажуть ті,
кому люба твоя допомога: *
"Хай возвеличиться Господь!”

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Йн 3, 6
Алілуя, алілуя, алілуя.
Так Бог полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав;
щоб кожний, хто вірить в Нього, мав життя вічне.

ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 7, 1-10
† Читання святого Євангелія від Луки
Того часу, коли Ісус закінчив усі cвої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум. Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав. Коли сотник почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба. Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: «Він гідний того, щоб Ти йому це зробив, бо любить наш народ і синагогу нам збудував». Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав друзів, щоб сказали йому: «Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах; тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово – і видужає мій слуга. Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: "Іди”, – і він іде, а іншому: "Прийди”, – і він приходить, а рабові своєму: "Зроби це”, – і він робить». Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який йшов за Ним, промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!» Коли посланці повернулися додому, знайшли раба здоровим. Слово Господнє.

http://www.liturgia.alfaomega.org.ua