(зел) Вівторок ІІ звичайного тижня

Перше читання
Євр 6, 10-20

Читання з Послання до євреїв

Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині. Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці. І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми». І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження. Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту - ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. В Ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 111(110), 1-2. 4-5. 9 і 10в (П.: 5б)

Приспів: Бог пам’ятає, що заповідав нам.

Я буду прославляти Господа всім серцем, *
на зборах праведників і в громаді.
Великі діла Господні, *
подиву гідні всім, що люблять їх.

Він зробив пропам’ятними свої чуда; *
добрий Господь і милосердний,
Він дав поживу тим, що Його бояться, *
і пам’ятає вічно про свій союз.

Відкуплення послав народові своєму, *
установив навіки союз свій;
святе й страшне його ім’я! *
Хвала його стоїть по віки вічні.

Спів перед Євангелієм
Пор. Еф 1, 17-18

Алілуя, алілуя, алілуя.
Нехай Отець Господа нашого Христа Ісуса
проникне наші серця своїм світлом,
щоб ми знали, чим є надія нашого покликання.
Алілуя, алілуя, алілуя.

Євангеліє Мк 2, 23-28

+ Слова Євангелія від святого Марка

Однієї суботи проходив Ісус ланами, а Його учні на ходу зривали колосся. А фарисеї ж Йому й кажуть: «Дивись! Чого ті роблять у суботу таке, що не дозволено?» А Він їм: «Невже ви не читали, що Давид зробив, бувши в потребі, - зголоднів бо він сам і ті, що з ним були? Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і з’їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, а й дав також тим, що з ним були?» І каже до них: «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи, тож Син Чоловічий - Владика й над суботою».

Слово Господнє

http://www.credo-ua.org