Св. СТАНІСЛАВА КОСТКИ, монаха
(біл) Обов’язковий спомин

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
1 Кор 15, 35-37. 42-49.
Читання з Першого послання святого Павла Апостола до корінтян.
Брати! Дехто скаже: «Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть?» Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре. І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки зерно, яке прийдеться, – пшениці чи чогось іншого. Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні; сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі; сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне. Так і написано: «Перша людина – Адам – став живою душею, а останній Адам – Дух, Який оживляє». Але не духовний спочатку, а душевний; потім – духовний. Перша людина – із землі, земна. Друга Людина, Господь – з неба. Який земний – такі й земні, і який небесний – такі й небесні. І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного. Слово Боже.

ПСАЛОМ РЕСПОНСОРІЙНИЙ
Пс 56(55)
Буду ходити в вічнім світлі Бога.

Тоді вороги мої назад відступлять, *
як тільки я візву до Тебе.
Знаю напевне, *
що Бог зо мною.

У Бозі я слово прославляю, *
в Господі прославлю слово.
На Бога уповаю, не боюся; *
що ж може заподіяти мені людина?

Обітниці, що зробив я тобі, тяжать на мені, *
віддам Тобі похвальну жертву.
Бо спас єси життя моє від смерти, †
та й ноги мої, щоб я не спотикнувся, *
щоб перед Богом міг ходити у світлі живих.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Пор. Лк 8, 15
Алілуя, алілуя, алілуя.
Благословенні, які держать слово Боже
серцем благородним і добрим
і дають плід у терпінні.

ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 8, 4-15
† Читання святого Євангелія від Луки
Того часу, коли зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Ісуса, Він розповів притчу: «Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його. А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його. Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів». Кажучи це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, – нехай слухає». Учні ж запитували Його, що означає ця притча. А Ісус відказав: «Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим – у притчах, щоби дивилися – і не бачили, щоби слухали – і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно – то Слово Боже. А що при дорозі, – це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися. А що на камені, – це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають. А що в терня впало, – це ті, які почули, але, заглушені клопотами, багатством та життєвими насолодами, йдуть і не приносять плоду. А те, що на добрій землі, – це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні». Слово Господнє.

http://www.liturgia.alfaomega.org.ua