СВ. АЛЬФОНСА МАРІЇ ЛІГУОРІ, ЄПИСКОПА І ВЧИТЕЛЯ ЦЕРКВИ

 

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Чис 11, 4б–15

Читання з Книги Чисел

Тими днями сини Ізраїля собі стали плакати: "Хто, мовляв, дасть нам м’яса їсти? Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник; а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима. Була ж манна, наче коріяндрове насіння, а колір її, як колір буелія. Народ розсипався і зби рав її і молов на жорнах або товк у ступах, то й варили її в горщиках і пекли пляцки; а на смак була вона, мов тістечко на олії. І коли вночі спадала роса на табір, то спадала на нього й манна. Вчув Мойсей, що народ плаче по сім’ях, кожен коло входу до свого шатра, і гнів Господній запалав вельми, то й стало йому прикро. І сказав Мойсей до Господа: "Чому вчинив Ти таке з своїм слугою? Чому не знайшов я ласки в очах у Тебе, що он тягар усього цього народу звалив єси на мене? Чи то ж я зачав увесь той народ? Чи то ж я породив його, що Ти мені кажеш: "Носи його, мовляв, на лоні в себе, як то нянька носить немовлятко, аж до землі, про яку Ти клявся їхнім батькам?” Звідкіль узяти мені м’яса, щоб нагодувати ввесь народ оцей? Ось вони з плачем насіли на мене, кажучи: "Дай нам м’яса їсти!” Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто тяжкий він для мене. Якщо й далі так обходитимешся зо мною, то ліпше, молю, вбий мене, коли я знайшов ласку в очах Твоїх, щоб я не бачив горя мого”. Слово Боже.

 

ПСАЛОМ РЕСПОНСОРІЙНИЙ

Пс 81(80)

Співайте Богу, нашій допомозі.

 

 

Але народ Мій голосу Мого не слухав, *

Ізраїль не хотів Мене й знати.

І Я віддав їх на волю запеклого їхнього серця: *

хай собі ходять по своїй волі!

 

 

Якби ж то Мій народ Мене був слухав, *

якби Ізраїль ходив дорогами Моїми,

Я б ворогів їхніх умить понизив, *

проти гнобителів їхніх Я звернув би Мою руку.

 

 

Господні ненависники йому б лестили, *

їхня кара була б вічна.

Найкращою пшеницею Я його нагодував би, *

медом із скелі його наситив би.

 

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Йн 1, 49

Алілуя, алілуя, алілуя.

Равві, Ти – Син Божий,

Ти – Цар Із­ра­їлю!

 

ЄВАНГЕЛІЄ

Мт  14, 22-36

† Читання святого Євангелія від Матея

Коли народ наситився, звелів Ісус своїм уч­ням сісти в човна й плисти ра­ні­ше за Нього на інший бік, а Він тим ча­сом відпустить людей. Відпустивши народ, піднявся сам на гору, щоб молитися. Як зве­чоріло, Він залишався там на самоті. Човен уже був далеко від бере­га; його кидали хвилі, бо дув супро­тивний вітер. У четверту сторожу ночі Ісус попрямував до них, ідучи по морю. А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. Зараз же сказав їм Ісус: «Відваги, це Я, не бійтеся!» Петро, озвавшись до Нього, ска­зав: «Господи, коли це Ти, нака­жи, щоб я пройшов до Тебе по воді!» Він же сказав: «Іди!» І, вийшов­ши з човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса. Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: «Господи, спаси мене!» І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: «Маловірний, чому ти засумнівався?» Коли вони увійшли до човна, ві­тер стих. А ті, які були в човні, покло­ни­лися Йому, кажучи: «Ти насправді є Божий Син!» Перепливши, ступили на зем­лю Генісаретську. Впізнавши Його, люди цієї міс­цевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих і благали Його, щоб тільки до­торк­нутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, – одужували. Слово Господнє.



http://www.liturgia.alfaomega.org.ua/