ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Євр 11, 1-2. 8-19
Читання з Послання до
євреїв
Брати! Віра є підставою
для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання. Нею були
засвідчені стародавні. Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав
одержати в спадок, – послухався і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою прибув до
обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом –
співспадкоємцями тієї самої обітниці, тому що він очікував міста з підвалинами,
творцем і будівничим якого є Бог. Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною,
дістала силу зачати і народила, незважаючи на похилий вік, оскільки вважала
вірним Того, Хто обіцяв. І тому від одного – і до того ж завмерлого –
народилося так багато, наче зірок на небі, наче незліченного піску край моря.
Всі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх і
привітали, визнаючи, що вони є чужинцями і приходьками на землі. Адже ті, які
так кажуть, визнають, що шукають батьківщини. А якби пам’ятали ту батьківщину,
звідки вийшли, то мали б нагоду повернутися. Нині ж кращої бажають, тобто
небесної. Тому Бог не соромиться називати Себе їхнім Богом, адже Він приготував
їм місто. Авраам, будучи випробовуваний вірою, привів Ісаака і, маючи обітниці,
приносив у жертву єдинородного сина; йому було сказано, що в Ісаакові назветься
твій нащадок. Оскільки він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому
й одержав його як прообраз. Слово Боже.
ПСАЛОМ РЕСПОНСОРІЙНИЙ
Лк 1, 69-70. 71-72. 74-75
(П.: пор. 68)
Славімо Бога, бо свій
люд навідав.
І що підняв нам спасенну
потугу *
в домі Давида, слуги
свого;
як то Він сповістив був
устами *
святих своїх від віку,
пророків.
Що нас спасе від наших
ворогів *
та з рук всіх тих, що нас
ненавидять,
що вчинить милосердя з
нашими батьками, *
що згадає на святий союз
свій.
Що дасть нам, звільненим з
рук ворогів, *
служити йому безстрашно
у святості та
справедливості, *
перед Ним увесь вік наш.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Євр 4, 12
Алілуя, алілуя, алілуя.
Зерном є слово Боже, а
сіячем Христос,
кожен, хто його знайде,
буде жити вічно.
ЄВАНГЕЛІЄ
Мк 4, 35-41
† Читання святого
Євангелія від Марка
Того дня, як настав вечір,
Ісус каже учням: "Переправимося на той бік”. Відпустивши натовп, вони взяли
Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна
буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А
Він був Сам на кормі – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: "Учителю,
хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?” Вставши, Він наказав вітрові й звелів морю:
"Перестань, ущухни!” І вітер перестав, і настала велика тиша. І Він сказав їм:
"Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?” А вони дуже сильно злякалися і
говорили один одному: "Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?”
Слово Господнє.
http://www.liturgia.alfaomega.org.ua/
Новости
