о. Роман Лаба OSPPE

Прекрасною ілюстрацією до цієї притчі можуть бути слова Псалму 45: Уся прибрана пишно входить царівна, золотом ткані її шати. У різнобарвно гаптованих шатах, ведуть її до царя; за нею йдуть дівиці, її другині проводять її. 16 Серед веселощів і радости їх уводять, і вони входять у царський палац. Діви, про які розповідає Євангеліє – дружки, які мають привести наречену на місце бенкету. Але от біда, в притчі нічого не сказано про Наречену. Таке враження, наче читач сам має її придумати і виділити роль, яку сам вважатиме за потрібну.

" Можна з приклеєною усмішкою подарувати дружині квіти, а при цьому не мати любові до неї

З різних текстів Нового Завіту можемо побачити, що Христос порівнює себе до Нареченого, натомість в ролі Нареченої завжди виступає Церква. Так, наприклад можемо прочитати в Еф 5: Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. Але ж Церквою ми і є? Хто ж тоді оті діви, які вийшли назустріч, якщо усі ми є Церквою, Нареченою Господа. Спробуймо в них побачити різні постави нашого серця, які допомагають нам зустрітись з нашим Нареченим, які приводять нас до Нього.

Такими дівами, напевне, є постава неустанної молитви, читання Божого Слова, постава чеснот віри, надії та любові, постава милосердя, справедливості, участь в Святих Таїнствах ітп. Однак усім цим дівам потрібна не лише лампа, але й олива. Йдеться не просто про зовнішню форму, але теж про внутрішню мотивацію любові, яка неможлива без благодаті Святого Духа (олива). Можна з приклеєною усмішкою подарувати дружині квіти, а при цьому не мати любові до неї. Можна присвячувати комусь час і лагідно усміхатися, а подумки думати: коли це все закінчиться. Можна з великим зусиллям вистояти Святу Месу, при цьому втомитися самому і втомити Господа…

Нехай Господь дасть нам благодать щиро Його любити! Щоб світич у нас світив, а всі інші убачивши наші вчинки, прославляли Отця, що на небі (Мт 5, 16).