Вражає мене такий факт із життя учнів Господа: їхнє перебування з Ісусом описане в Євангеліях не як обмеження, аскеза, покута, а як свобода й радість. Учні Ісуса почувалися вільніше, ніж учні Йоана Хрестителя чи фарисеїв. З євангельських текстів можемо побачити, що вони їли немитими руками, не постили, коли з ними був їхній улюблений Раббі. Ніде не написано, що відразу після покликання учні почали цілими днями молитися з Господом, постити, що ходили по вулицях з серйозним виглядом обличчя і дуже багато мовчали.

" Усі релігійні практики мають сенс лише тоді, коли провадять нас до перебування з Богом

Здається, саме в цьому й полягає місія нашого Господа: щоб ми ставали вільними, щоб ми ставали дітьми Божими й дедалі більше відкривали для себе цю гідність. А джерелом такого життя є перебування з Ісусом! Усі релігійні практики мають сенс лише тоді, коли провадять нас до цього перебування з Ним.