Слово «Ministrare» латинською мовою означає "служити", «міністранс» – це той, хто служить. Отож, міністранти прислуговують священикові під час відправи Служби Божої та інших богослужень.

В Італії юних міністрантів називають к’єрікетті, (chierichetti) – здрібніла назва від слова «клир», тобто духовенство.

Міністрантами або також і церковними прислужниками їх називають в римо-католицькій Церкві, де також існує назва «вівтарні дружинники», і саме під такою назвою юні служителі вівтарів діють в Українській греко-католицькій Церкві, входячи у склад «Вівтарної Дружини», а в країнах української діаспори їх найчастіше називають «Євхаристійним Лицарством», бо, в переважній більшості, вони є членами саме цієї молодіжної католицької організації.

У римо-католицькій Церкві в їхні обов’язки входить прислуговування при богослужіннях: вони допомагають священикові одягати ризи, беруть участь у процесійному поході перед відправою, допомагають вмивати руки та виконувати інші чинності під час богослуження, під час освячення один з міністрантів дзвонить у спеціальний дзвінок.

Звичайно міністрантами, після належного приготування є хлопчики та юнаки, але в багатьох країнах за дозволом місцевих єпископів це служіння виконують також і дівчата. Склад міністрантів часто змінюється – рік за роком приходять молодші члени, але й ті, що відійшли не поривають своїх зв’язків і прислуговують під час урочистих відправ. Міністранти та вівтарні дружинники мають власний літургічний одяг.