Римо-кат.: Четвер ХХІІ звичайного тижня

Греко-кат.: мч. Андрея Стратопедарха сотника і тих, що з ним

Римо-католицький календар

Четвер ХХІІ звичайного тижня

Перше читання
Кол 1, 9-14

Читання з Послання святого Павла Апостола до колосян

Брати! Від того дня, коли це почули, не перестаємо за вас молитися і просити, щоб ви сповнилися пізнанням Його волі в усякій мудрості й духовному розумінні; щоб ви поводилися гідно Господа, аби догодити Йому в усьому, приносити плід кожною доброю справою та зростати в пізнанні Бога, зміцнюючись усякою силою – за могутністю Його слави, для всякої витривалості та терпеливості. З радістю дякуймо Отцеві, який знайшов нас гідними частки у спадщині святих у світлі. Він визволив нас від влади темряви та переніс до Царства Свого улюбленого Сина, в якому маємо викуплення Його кров’ю, прощення гріхів.

Слово Боже

Псалом респонсорійний Пс 98(97)

Серед народів Бог явив спасіння

Господь явив своє спасіння, *
перед очима в народів явив Він свою справедливість.
Згадав про свою милість і свою вірність *
супроти дому Ізраїля.

Усі кінці землі побачили, *
як наш Бог спасає.
Ликуйте перед Господом, уся земле, *
радійте й веселіться, і псалми співайте!

Псалми співайте Господеві на гуслах, *
на гуслах і голосом співу!
Сурмами й під звуки рогу, *
ликуйте перед царем Господом!

Спів перед Євангелієм
Мт 4, 19

Алілуя, алілуя, алілуя
Ідіть за Мною,
Я вас зроблю рибалками людей.
Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Лк 5, 1-11

† Читання святого Євангелія від Луки

Сталося так, що коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Ісуса, а Він стояв біля Генісаретського озера, то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті. Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей з човна. Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: «Відпливи на глибину і закинь ваші сіті для риболовлі!» А Симон у відповідь сказав: «Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!» І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті почали рватися. Тож вони дали знак товаришам у другому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й наповнили обидва човни, так що ті стали занурюватися у воду. Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: «Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!» Бо від кількості риби, що вони наловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним, також і Якова, і Йоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: «Не бійся – відтепер ти будеш ловити людей!» І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним.

Слово Господнє

Роздуми до Слова Божого на Четвер ХХІІ звичайного тижня

Греко-католицький календар:

мч. Андрея Стратопедарха сотника і тих, що з ним

Ряд.: Ап. – 2 Кор. 183 зач.; 7, 1-10.

1. Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі. 2. Дайте нам місце в вашому серці. Ми нікого не скривдили, нікому шкоди не завдали, не визискували нікого. 3. Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом. 4. У мене велике до вас довір'я, я вельми пишаюся вами. Я - повен утіхи, я переповнений радістю посеред усіх наших напастей. 5. Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. У всьому лиш скорбота: зовні - борні, страхання всередині. 6. Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита; 7. і не лиш його приходом, а й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про ваше палке бажання, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так, що я зрадів ще більше. 8. Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, - бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас - 9. тепер же радію, не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди. 10. Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу - смерть спричинює.

Єв. – Мр. 5 зач.; 1, 29-35.

29. І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. 30. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. 31. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, - і заходилась вона їм услуговувати. 32. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. 33. Усе місто зібралося перед дверима. 34. І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали. 35. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.

http://www.credo-ua.org