Греко-кат.: мч. Харлампія

Римо-католицький календар

Четвер після Попільної середи

Перше читання
Втор 30, 15-20

Читання з Книги Второзаконня

Мойсей промовив до народу: «Гляди, сьогодні Я появив перед тобою життя й добро, смерть і лихо! Як слухатимеш заповіді Господа, Бога твого, яку Я заповідаю тобі нині, – щоб любити Господа, Бога твого, ходити Його дорогами та додержуватися Його заповідей, установ і рішень, – то житимеш; і Господь, Бог твій, розмножить і поблагословить тебе на землі, яку йдеш зайняти. Коли ж твоє серце відвернеться, і ти не слухатимеш, і даси себе звести і станеш припадати лицем до землі перед іншими богами та служити їм, то заявляю вам сьогодні, що загинете напевно; не довго житимете на землі, куди ти, перейшовши Йордан, простуєш, щоб її зайняти. Я кличу сьогодні проти вас на свідків небо й землю, що життя і смерть появив Я перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись Його голосу та припавши до Нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття, щоб тобі жити на землі, яку Господь, твій Бог, клявся дати твоїм батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову».

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 1, 1-2. 3.4 і 6

Благословенний, хто довіривсь Богу

Блаженний чоловік, який не бере участі в раді безбожних, *
не стає на дорогу грішних і не сидить у зібранні з кепкунами,
але його бажання – в Господньому законі; *
і він роздумує вдень і вночі над Його законом.

Він буде, як дерево, посаджене біля потоків води, *
яке приносить свій плід у свою пору,
і листя якого не опадає. *
Він у всьому, що тільки робить, має успіх.

Не так у безбожних, не так! *
Вони – наче пил, який розноситься вітром.
Адже Господь знає праведних дорогу, *
а дорога безбожних загине.

Спів перед Євангелієм Пор. Мт 4, 17

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави Покайтеся, – Господь говорить, – бо наблизилось Царство Небесне! Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави

Євангеліє Лк 9, 22-25

Читання святого Євангелія від Луки

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Син Людський має багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня». А до всіх Він промовив: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її. Яка ж користь людині, коли придбає весь світ, а себе саму погубить або завдасть собі шкоди?»

Слово Господнє

Греко-католицький календар:

Мч. Харлампія

Ряд.: Ап. – Юда 78 зач.; 1, 11-25.

11. Горе їм, бо вони пішли дорогою Каїна і, на відплату, потрапили в обман Валаама й у бунті Корея загинули. 12. Вони -підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами й самих себе випасають; хмари безводні, вітрами гнані; дерева, що пізно восени безплідні, двічі померлі, вирвані з корінням; 13. люті морські хвилі, що власним соромом шумують; зорі блукаючі, яким пречорна темрява збережена повіки. 14. Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих, 15. щоб учинити суд над усіма й виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно накоїли, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні.» 16. Вони ремствують, нарікають на свою долю й у своїх пожадливостях перебувають; уста ж їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи. 17. Ви ж, любі, пригадайте собі те, що вам передсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, 18. які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних.» 19. Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу. 20. Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі, 21. бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. 22. Тих, що вагаються, старайтеся переконати; 23. інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте повне страху милосердя, ненавидьте навіть одежу, забруднену тілом. 24. Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду й поставити перед славою своєю непорочними в радості, 25. єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого - слава, велич, сила і могутність перед усіма віками і нині й по всі віки! Амінь.

Єв. – Лк. 110 зач.; 23, 1-34. 44-56.

1. Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата. 2. І заходились його винуватити, кажучи: "Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він - Христос-Цар.” 3. Пилат спитав його: "Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: "Ти кажеш.” 4. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: "Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.” 5. Вони ж наполягали і кричали: "Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.” 6. Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; 7. а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі. 8. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо. 9. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. 10. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили. 11. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. 12. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували. 13. Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, 14. Пилат промовив до них: "Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його. 15. Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти. 16. Тож я його покараю і відпущу.” 17. Треба ж було їм одного випустити з-за празника. 18. Та вони всі разом закричали: "Убий цього, а відпусти нам Варавву!” 19. Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю. 20. Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову. 21. Та вони закричали: "Розіпни, розіпни його!” 22. І втретє він до них промовив: "Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.” 23. Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг. 24. Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою. 25. І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще. 26. І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом. 27. Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. 28. Ісус же обернувся до них і сказав: "Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! 29. Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. 30. Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! - і горбам: Покрийте нас! 31. Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?” 32. З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть. 33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. 34. Ісус же сказав: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб. 44. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години, 45. бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. 46. Ісус закликав сильним голосом: "Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа. 47. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: "Справді цей чоловік був праведний.” 48. Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди. 49. Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це. 50. І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, - людина добра й праведна, 51. що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства; 52. цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. 53. Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав. 54. День цей був п'ятниця, і вже заходила субота. 55. Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса. 56. Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.

http://www.credo-ua.org