Римо-кат.: Св. Йоана Божого

Греко-кат.: Перше і друге знайдення чесної голови св. славного прор., Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

Римо-католицький календар

Четвер ІІ тижня Великого Посту

Перше читання
Єр 17, 5-10

Читання з Книги пророка Єремії

Так говорить Господь: "Проклятий той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа. Він, мов та билина у степу без листя, не спроможна бачити добра, коли воно надходить, і живе на сухих місцях у пустині, на землі солоній та безлюдній. Щасливий чоловік, який на Господа уповає і чия надія в Господі. Він, немов дерево, посаджене над водою, що до потоку простягає своє коріння; як прийде спека, воно не боїться, і листя його зеленіє; під час посухи йому байдуже, воно не перестає родити. Лукаве над усе у світі серце людське – і ледаче! Хто його збагнути може? Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків”.

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 1, 1-2. 3. 4 і 6 (П.: Пс 40(39), 5а)

Благословенний, хто довіривсь Богу

Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить †
і на путь грішників не ступає, *
і на засіданні блюзнірів не сідає,
але в Господа законі змилування має *
і над Його законом день і ніч розважає.

Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, *
що плід свій дає у свою пору
й що лист його не в’яне, *
і все, що чинить він, йому вдається.

Не так безбожники. *
Вони – немов полова, що вітер розвіває.
Бо про путь праведників Господь дбає, *
а путь безбожників пропаде.

Спів перед Євангелієм
Пор. Лк 8, 15

Слава Тобі, Царю віків
Блаженні, котрі у серці щирому і доброму
затримують слово Боже
і дають плід у терпінні.
Слава Тобі, Царю віків

Євангеліє
Лк 16, 19-31

Читання святого Євангелія від Луки

Того часу Ісус промовив до фарисеїв, кажучи: "Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня. А другий – бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми у струпах і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; приходили пси й лизали його рани. Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама; помер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки аду, він звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, й закричав, гукаючи: "Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоби змочив кінчик свого пальця у воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї”. Та Авраам промовив: "Сину, згадай, як ти одержував своє добро за свого життя, а Лазар – одне лихо. А тепер він тут втішається, ти ж – мучишся. І крім усього цього, між нами й вами лежить велика безодня, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не змогли, і щоби звідти до нас не пере ходили”. Той же відказав: "Благаю тебе, батьку, пошли його до дому мого батька, бо маю п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждання”. Та Авраам відповів: "Вони мають Мойсея та пророків: хай їх слухають”. А той продовжував: "Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються” Він же сказав йому: "Якщо Мойсея і пророків не слухають, навіть якби хто з мертвих воскрес, не повірять”.

Слово Господнє

Греко-католицький календар:

Перше і друге знайдення чесної голови св. славного прор., Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

Алітургійний день

Іс. 7. 1-14

1. За часів царя юдейського Ахаза, сина Йотама, сина Уззії, виступив Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремалії, цар ізраїльський, проти Єрусалиму, щоб його звоювати; та не здолали його здобути. 2. Якже сповіщено домові Давида: Арам, мовляв, розтаборився в Ефраїмі, - серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру. 3. Господь же сказав до Ісаї: «Вийди назустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ашув, на край водогону з верхнього ставу, на шлях, що йде через поле шаповала, 4. та й скажи йому: Вважай, мовляв, і будь спокійний! Не бійся, і серце твоє нехай не тривожиться перед отими двома недогарками-головешками, що куряться, дарма що палає гнівом Рецін і сирійці та син Ремалії. 5. Через те, що Сирія задумала на тебе лихо, кажучи: 6. - Двигнімось проти Юди, налякаймо його, звоюймо його й настановім над ним сина Тавела царем, - 7. так говорить Господь Бог: Нічого з того не буде, так воно не станеться. 8. Бо голова Сирії - Дамаск, а голова Дамаску - Рецін. Ще шістдесят п'ять років, і Ефраїм, зруйнований, перестане бути народом. 9. Голова Ефраїма - Самарія, і голова Самарії - син Ремалії. А як не вірите, не встоїтеся.» 10. І заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи: 11. «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!» 12. Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа.» 13. Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? 14. Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл.

Бт. 5. 32 - 6. 8

32. Як Ноєві було 500 років, він породив Сима, Хама та Яфета. 1. І сталось, як почали люди множитися на землі та народилися в них дочки, 2. побачили сини Божі людських дочок, що були гарні, та й стали брати їх собі за жінок, хто котру вподобав. 3. І сказав Господь: "Не перебуватиме дух мій у чоловікові назавжди, бо він також є тіло, й тому віку його буде 120 років." 4. Були ж того часу велетні на землі - були вони й потім, коли сини Божі жили з дочками людськими, й ці їм родили. То були славетні велети давнини. 5. Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі, 6. і жалував, що створив людину на землі, тож на серці йому стало важко; 7. і сказав: "Знищу з лиця землі людину, яку я сотворив: людину, скотину, плазунів і птиць піднебесних, бо каюсь, що створив їх." 8. Та Ной здобув ласку в очах Господніх.

Прип. 6, 20 - 7, 1.

20. Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, не відкидай навчання матері твоєї. 21. Прив'яжи собі до серця їх, назавжди, повісь собі на шию. 22. Бо заповідь - то світильник, а навчання - світло; повчальні докори - дорога життя. 23. Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, як ляжеш, буде чатувати над тобою, а як пробудишся, буде з тобою розмовляти, 24. щоб зберегти тебе від злої жінки, та від облесливости язика чужої. 25. Не пожадай у твоїм серці її вроди, і не давай себе звести її морганням, 26. бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, тим часом, як замужня на дороге життя полює. 27. Чи ж можна в пазуху вогню набрати так, щоб одежа не згоріла? 28. Або чи можна по жару ходити так, щоб не опеклися ноги? 29. Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: хто б її не торкнувся, не буде той безвинним. 30. До злодія не ставляться з презирством, якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний. 31. Та як упіймають, усемеро заплатить; усе, що має в хаті, мусить він віддати. 32. Хто перелюбствує, тому ума бракує; сам себе губить, хто це чинить. 33. Він стусанів і ганьби набереться, сором його не зітреться ніколи. 34. Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, і він не пощадить у день помсти. 35. Ніякого він викупу не прийме, нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари. 1. Мій сину! Зберігай мої слова, заповіді мої сховай у себе.

http://www.credo-ua.org