Римо-кат.: ХХІІ Неділя звичайна

Греко-кат.: Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці й Приснодіви Марії

Римо-католицький календар

ХХІІ Неділя звичайна

Перше читання
Єр 20, 7-9

Читання з Книги пророка Єремії

Ти ввів мене в оману, о Господи, і я дав себе ввести в оману. Схопив єси мене, подужав. Я став посміховищем щоденним, кожний глузує з мене. Щоразу-бо, як почну говорити, мушу кричати та голосити: "Насильство! Утиск!” Слово-бо Господнє щодня стало для мене приводом до ганьби та наруги. Я собі думав: "Не споминатиму про Нього, і Його Ім’ям не промовлятиму більше!” Та в серці у мене вогонь палаючий, затаєний у костях моїх. Змагавсь я затамувати його, та не спромігся.

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 63(62)

До Тебе, Боже, душа моя прагне

Боже, Ти Бог мій! *
Тебе шукаю пильно.
Тебе душа моя прагне, *
Тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині Тебе виглядаю, – *
побачити силу Твою й Твою славу.
Твоя-бо милість ліпша від життя, *
уста мої славитимуть Тебе.

Отак буду Тебе хвалити поки життя мого, *
у Твоїм Імені здійматиму мої руки.
Душа моя насититься, немов туком та оливою, *
уста мої веселим голосом хвалитимуть Тебе.

Бо Ти прийшов мені на допомогу, *
і в тіні крил Твоїх я ликуватиму.
Душа моя до Тебе лине, *
мене підтримує Твоя десниця.

Друге читання
Рим 12, 1-2

Читання з Послання святого Павла Апостола до римлян

Благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму. І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм
Еф 1, 17-18

Алілуя, алілуя, алілуя
Нехай Отець Господа нашого, Ісуса Христа,
просвітлить очі нашого серця,
щоб ми пізнали, до якої надії Він нас кличе.
Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Мт 16, 21-27

† Читання святого Євангелія від Матея

Того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому потрібно йти в Єрусалим та багато постраждати від старших, первосвящеників і книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути. Петро, відкликавши Його вбік, почав перечити Йому, кажучи: «Змилуйся над собою, Господи! Хай з Тобою цього не станеться!» А Він, обернувшись, сказав Петрові: «Відійди від Мене, сатано! Ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське!» Тоді Ісус сказав своїм учням: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною. Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її. Тому що яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу? Адже Син Людський має прийти у славі свого Отця з ангелами своїми, і тоді Він віддасть кожному згідно з його ділами».

Слово Господнє

Роздуми до Слова Божого

Греко-католицький календар:

Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці й Приснодіви Марії

Ап. – Флп. 240 зач.; 2, 5-11.

5. Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7. а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8. він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної. 9. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, 10. щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, 11. і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Єв. – Лк. 54 зач.; 10, 38-42; 11, 27-28.

38. Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. 39. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: "Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” 41. Озвався Господь до неї і промовив: "Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42. одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” 27. Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: "Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” 28. А він озвався: "Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”

Ап. – 1 Кор. 141 зач.; 9, 2-12.

2. Коли іншим я не апостол, то бодай вам, бо ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства. 3. Ось моя оборона перед тими, що мене судять. 4. Хіба ми не маємо права їсти й пити? 5. Хіба ми не маємо права водити (з собою) сестру-жінку, як інші апостоли, брати Господні, і Кифа? 6. Чи може один я і Варнава не маємо права не працювати? 7. Хто колись власним коштом ходив у похід? Хто садить виноградник, і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо, і не живиться молоком від стада? 8. Хіба я говорю тільки як людина? Хіба й закон не каже цього? 9. Таж у законі Мойсея написано: «Не зав'язуй рота волові, як молотить.» Чи Бог турбується про волів? 10. Чи, може, ради нас говорить? Бож ради нас написано, що, хто оре, мусить орати в надії, і хто молотить, -молотить теж у надії, що матиме щось із того. 11. Коли ж ми сіяли у вас духовне, то чи велика річ, коли пожнем ваше тілесне? 12. І коли інші мають це право над вами, чому радше не ми? Однак, ми не користуємося цим правом, а ввесь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелії Христовій.

Єв. – Мт. 77 зач.; 18, 23-35.

23. "Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. 24. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. 25. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. 26. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. 27. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. 28. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. 29. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. 30. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. 31. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. 32. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. 33. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? 34. І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. 35. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”

http://www.credo-ua.org