П’ятниця IV тижня Великого Посту

Перше читання

Муд 2, 1а. 12-22

Читання з Книги Мудрості

         Міркуючи невірно, грішники говорили один до одного:

         «Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний і противиться нашим учинкам; він закидає нам гріхи проти закону, і винує нас у вадах нашого виховання; гадає, нібито він знає Бога, сином Господнім себе самого називає.

         Він - утілений докір думкам нашим, нам тяжко і глянути на нього. Життя ж його не таке, як в інших, і поведінка його дивацька. Для нього ми - та підроблена монета, він уникає доріг наших, як нечести, щасливу називає кончину справедливих і вихваляється, що Бог йому за батька.

         Гляньмо, чи слова його правдиві, та провірмо, що з ним буде накінець. Якщо праведник справді є син Божий, то захистить його й вирве його з рук противників.

         Випробуймо його зневагою й мукою, щоб ми пізнали його лагідність, і випробуймо його терпеливість. Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде».

         Отак собі гадали, та помилились, бо їхня злоба їх засліпила. Вони не відають таємних судів Божих і не надіються нагороди за святість; не вірять у заплату для душ непорочних.

         Слово Боже

 

Псалом респонсорійний

Пс 34(33), 17-18. 19-20. 21 і 23 (П.: пор. 19а)

 

Господь Бог близький для смиренних в серці.

 

А обличчя Господнє проти злочинців, *

щоб знищити з землі їхню пам’ять.

Візвали праведні, і Господь почув їх *

і з усіх скорбот їхніх врятував їх.

           

Близький Господь до тих, у кого розбите серце; *

прибитих духом Він спасає.

Багато в праведника злиднів, *

але з усіх них Господь його рятує.

           

Він усі його кості зберігає, *

ані одна з них не зламається.

Господь визволяє душу слуг своїх, *

і хто до Нього прибігає, покараний не буде.

 

Спів перед Євангелієм

Йн 6, 63б. 68б

 

Слава Тобі, Царю віків.

Слова Твої, Господи, - дух і життя,

У Тебе слова життя вічного.

Слава Тобі, Царю віків.

 

Євангеліє

Йн 7, 1-2. 10. 25 -30

+ Слова Євангелія від святого Йоана

         Ісус ходив Галилеєю; Він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити Його.

         Наближалося ж юдейське свято Кучок. Та коли брати Його пішли на свято, то й Він так само пішов, однак не явно, а наче потай.

         Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не Той це, що бажають Його вбити? Ось Він говорить явно, і Йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що Він Христос? Та ми про Нього знаємо, звідкіля Він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки Він».

         Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І Мене знаєте, і знаєте, звідкіля Я. Однак прийшов Я не від себе самого, правдивий же Той, хто послав Мене, - а Його ви не знаєте. Я ж Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав».

         Тим то й хотіли вони схопити Його. Та ніхто не наклав рук на Нього - не настала бо ще Його година.

         Слово Господнє

Источник: Credo