Римо-католицький календар
П'ятниця ІV звичайного тижня
Перше читання
Сир 47, 2-11
Читання з Книги Сираха
Так, як сить відокремлюють від жертви, так Давида – з-між синів
Ізраїля. Він з левами бавився, як з козенятами, а з ведмедями – мов із
ягнятами. Чи ж велетня не вбив він, як був ще хлопцем? Чи не змив же він
із народу ганьбу, як ото підняв руку з каменем у пращі та й зламав
гординю Голіята? Візвав він тоді до Господа Всевишнього, і Той надав
сили правиці його – вбити мужа, у війні потужного, і ріг народу свого
піднести. Його прославляли за десятки тисяч, хвалено його з-за
благословень Господніх, тож і надягли на нього слави вінець: він бо
знищив ворогів навколо, винищив геть супостатів філістимлян, зламавши
їхню міць аж по сьогодні. У кожнім своїм ділі воздавав він шану Святому
Всевишньому словами прослави, з усього серця співав піснопіння й любив
свого Творця. Перед жертовником настановив співаків, і лунав їхнім
голосом спів милозвучний. Святам-празникам блиску надав він, досконало
прикрасив чини врочисті: хвалили вони Його Ім’я святе, а святиня вже від
ранку бриніла. Простив Господь йому його гріхи й підніс навіки його
потугу, дав йому царський союз і слави престол в Ізраїлі.
Слово Боже
Респонсорійний псалом
Пс 18, 31. 47 і 50. 51
Благословенний Бог мого спасіння
Він – Бог, – Його дорога бездоганна, *
випробуване вогнем є Господнє слово;
Він – щит для всіх тих, *
хто на Нього покладає надію.
Живий Господь! Благословенна моя Скеля! *
Нехай звеличиться Бог мого спасіння!
За це прославлятиму Тебе, Господи, серед народів, *
оспівуватиму Твоє Ім’я.
Ти посилаєш велику перемогу *
своєму цареві,
своєму помазанцю Давиду виявляєш милосердя –*
та його потомству навіки.
Спів перед Євангелієм
Пор. Лк 8, 15
Алілуя, алілуя, алілуя
Блаженні ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем,
бережуть і приносять плід у терпінні.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 6, 14-29
Читання святого Євангелія від Марка
Того часу почув цар Ірод, оскільки відоме стало Ім’я Ісуса, і люди
говорили, що це – Йоан Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса
здійснюються Ним. Інші ж казали, що це – Ілля, ще інші вважали, що це –
пророк або один із пророків. А Ірод, почувши, сказав: «Той Йоан, якому я
відтяв голову, це він воскреснув!» Адже Ірод, пославши воїнів, схопив
Йоана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата
Филипа, бо одружився з нею. А Йоан казав Іродові: «Не годиться мати тобі
жінку твого брата!» Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його
вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Йоана, знаючи його як чоловіка
праведного та святого, й оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але
слухав з насолодою. Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня
свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких,
галілейських старшин, увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила
Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: «Проси
в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!» І він поклявся їй: «Чого тільки
попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого». І вона, вийшовши,
запитала в матері: «Що попросити?» Та ж сказала: «Голови Йоана
Хрестителя!» І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила,
кажучи: «Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Йоана
Хрестителя!» І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи
при столі, він не захотів їй відмовити. Тож відразу цар послав свого
охоронця, наказавши принести його голову. Той пішов, відтяв його голову у
в’язниці та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина
віднесла її своїй матері. А коли його учні почули, то прийшли, взяли
тіло і поховали його в гробниці.
Слово Господнє
мч. Неофіта
мчч. Євгенія, Кандида, Валеріяна й Акили
Ап. – 1 Пт. 58 зач.; 1,1-2. 10-12; 2, 6-10.
1. Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту,
Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, 2. згідно з передбаченням Бога
Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров'ю Ісуса Христа:
благодать і мир вам хай помножиться! 10. Про це спасіння розвідували й
досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. 11. Вони
досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них,
який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них
мала настати. 12. І їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони
приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа,
посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче
прагнуть споглядати. 6. Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь
наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.» 7.
Вам, отже, що віруєте, - честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що
відкинули будівничі, - він став головним на углі, 8. каменем спотикання і
скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що
вони й були призначені. 9. Ви ж - рід вибраний, царське священство,
народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас
покликав з темряви у дивне своє світло; 10. ви, колись - не народ, а
тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
Єв. – Мр. 53 зач.; 12, 1-12.
1. І почав до них промовляти притчами: "Один чоловік насадив
виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту,
винайняв його виноградарям і від'їхав на чужину. 2. І послав він
своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину
плодів виноградних. 3. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з
чим. 4. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і
зневажили. 5. Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато
інших - їх вони або побили, або повбивали. 6. Ще мав єдиного сина
улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до
мого сина. 7. Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо
вб'ємо і його, то й спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили та
викинули з виноградника. 9. Що, отже, зробить господар виноградника?
Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви
не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став
каменем наріжним. 11. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!" 12.
І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він
до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.
http://www.credo-ua.org
Новости
