Римо-католицький календар

Понеділок VII звичайного тижня

Перше читання
Як 3, 13-18

Читання з Послання святого апостола Якова

Любі! Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя. Коли ж маєте гірку заздрість і суперництво у ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду. Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, душевна, бісівська. Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло. А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава. Адже плід праведності сіється в мирі – й творцями миру.

Слово Боже

Псалом респонсорійний Пс 19, 8. 9. 10. 15

Божі закони звеселяють серце

Господній закон бездоганний, – *
він підкріпляє душу.
Господнє свідчення вірне, – *
воно робить мудрими простодушних.

Господні постанови праведні, – *
вони звеселяють серце.
Господня заповідь чиста, – *
очам дає вона світло.

Господній страх чистий – *
він перебуває навіки.
Господні присуди незмінні, *
всі вони справедливі.

Нехай будуть Тобі до вподоби *
слова моїх уст і роздуми мого серця –
перед Тобою, Господи,
моя скеля і мій викупитель!

Спів перед Євангелієм
Пор. 2 Тим 1, 10б

Алілуя, алілуя, алілуя
Спаситель наш Ісус Христос смерть знищив,
а життя освітив Євангелієм.
Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Мк 9, 14-29

Читання святого Євангелія від Марка

Того часу Ісус зійшов з гори і, повернувшись до учнів, побачив безліч людей довкола них та книжників, які сперечалися з ними. Як тільки ці люди побачили Його, зніяковіли і, підбігши, привітали Його. А Він запитав їх: «Про що сперечаєтеся між собою?» І відповів Йому один із натовпу: «Учителю, я привів до Тебе свого сина, який має німого духа. Як тільки де схопить його, то кидає ним, і він піну пускає, скрегоче зубами, ціпеніє. Просив я Твоїх учнів, щоб вигнали його, але вони не змогли!» А Він у відповідь каже їм: «О роде невірний, доки Я буду між вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене!» І його привели до Нього. Побачивши Ісуса, дух відразу затряс хлопцем; упавши на землю, той качався, пускаючи піну. Ісус запитав його батька: «Скільки часу, як це сталося з ним?» Той відповів: «З дитинства. Часто кидає його у вогонь і воду, щоби погубити його. Якщо ти щось можеш, допоможи нам, змилосердься над нами!» А Ісус сказав йому: «"Якщо можеш!” Все можливе віруючому!» Тут батько дитини, скрикнувши, вигукнув: «Вірю! Допоможи моєму невірству!» Зауваживши, що збігається натовп, погрозив нечистому духові, кажучи йому: «Духу німий і глухий, Я тобі наказую: вийди з нього і більше не входь у нього!» Закричавши, дух сильно затряс ним і вийшов, а хлопець став як мертвий, так що деякі говорили, що він помер. А Ісус узяв його за руку, підвів його, і той встав. Коли Він зайшов у дім, учні наодинці стали запитувати Його: «Чому ми не змогли його вигнати?» А Він сказав їм: «Це поріддя нічим не можна вигнати, хіба що молитвою».

Греко-католицький календар:

Прп. Партенія, єп. Лампсакійського

Ап. – 3 Йо. 76 зач.; 1, 1-15.

1. Старший - улюбленому Ґаєві, якого люблю у правді. 2. Любий, бажаю, щоб тобі в усьому велося добре і щоб ти був здоровим, так, як і душі твоїй ведеться добре. 3. Я дуже був зрадів, коли прийшли брати і засвідчили про твою правду: як ти живеш у правді. 4. Більшої радости не маю від тієї, як довідатися, що мої діти живуть у правді. 5. Любий, ти вірно чиниш у тому, що робиш для братів, зосібна ж для чужинців. 6. Вони свідчили про твою любов перед Церквою. Ти добре зробиш, коли вирядиш їх, як це Богові вгодно. 7. Вони бо вийшли імени його ради, нічого не бравши від поган. 8. Отож, ми мусимо таких приймати, щоб були співробітниками правді. 9. Я писав до Церкви, але Діотреф, що прагне у них бути першим, нас не приймає. 10. Тому, як прийду, згадаю про його вчинки, що він робить, виговорюючи на нас лихі слова. Та цього йому не досить: він і сам братів не приймає, і боронить тим, які хочуть приймати, і з Церкви виганяє. 11. Любий, наслідуй не зло, а добро. Хто добро чинить, той від Бога. Хто чинить зло, той не бачив Бога. 12. А про Димитрія всі свідчать, навіть і сама правда. І ми теж свідчимо й те знаємо, що наше свідоцтво вірне. 13. Чимало мав я тобі написати, але не хочу писати чорнилом та пером; 14. надіюсь незабаром побачитися з тобою, то й поговоримо собі усно. 15. Мир тобі! Вітають тебе друзі. Вітай друзів пойменно.

Єв. – Лк. 96 зач.; 19, 29-40; 22, 7-39.

29. І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, 30. кажучи: "Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть. 31. Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? - ви скажете: Господь його потребує.” 32. Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм. 33. Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: "Навіщо відв'язуєте осля?” 34. Ті відповіли: "Господь його потребує”. 35. А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса. 36. І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі. 37. А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, 38. кажучи: "Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!” 39. Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: "Учителю, заборони твоїм учням.” 40. Він же відповів: "Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.” 7. Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. 8. Ісус послав Петра та Йоана: "Ідіть”, - сказав, - "та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.” 9. Вони його спитали: "Де хочеш, щоб ми приготували?” 10. Він відповів їм: "Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, 11. і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху? 12. І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.” 13. Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху. 14. І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. 15. І він до них промовив: "Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати, 16. бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.” 17. І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: "Візьміть її і поділіться між собою, 18. бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.” 19. І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: "Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.” 20. Так само чашу по вечері, кажучи: "Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається. 21. Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною. 22. Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.” 23. І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити. 24. Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. 25. Ісус сказав їм: "Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. 26. Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга. 27. Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить. 28. Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах, 29. і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій, 30. щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля. 31. О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, 32. та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.” 33. "Господи”, - сказав Петро до нього, - "з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.” 34. А Ісус мовив: "Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.” 35. Далі сказав їм: "Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?” 36. "Нічого”, - відповіли. Він же до них промовив: "А тепер - хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. 37. Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, - бо те, що стосується до мене, кінця доходить.” 38. Вони казали: "Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: "Досить!” 39. Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.

http://www.credo-ua.org