Греко-кат.: Св. Порфирія, єп. Газського, заупокійна субота

Римо-католицький календар

Субота ІІ тижня Великого Посту
(обов’язковий спомин)

Перше читання
Міх 7, 14-15. 18-20

Читання з Книги пророка Міхея

Паси народ Твій, Господи, ґирлиґою Твоєю, овець спадщини Твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх! Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі. Хто Бог, як Ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові Твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя. Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибину моря всі гріхи їхні. Ти явиш Твою вірність Яковові, Твоє милосердя Авраамові, як Ти колись поклявсь батькам нашим ще за днів днедавніх.

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 103(102)

Господь – ласкавий, повен милосердя

Благослови, душе моя, Господа *
і все нутро моє – Його святе Ім’я.
Благослови, душе моя, Господа *
і не забувай усіх добродійств Його ніколи.

Він прощає усі твої провини, *
зціляє всі твої недуги.
Він визволяє життя твоє від ями, *
вінчає тебе ласкою та милосердям.

Бо як високо небо над землею, *
така велика Його милість над тими, що Його бояться.
Як далеко схід від заходу, *
так віддалив Він від нас злочинства наші.

Спів перед Євангелієм
Лк 15, 18

Слава Тобі, Царю віків
Встану та й піду до батька мого, і скажу йому:
"Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!”
Слава Тобі, Царю віків

Євангеліє
Лк 15, 1-3. 11-32

† Читання святого Євангелія від Луки

Того часу підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: "Один чоловік мав двох синів. І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно. А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно. Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати. Пішов він та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней. І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав. Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду… Встану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів! Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм! Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги; приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися, бо цей син мій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся! І почали веселитися. А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці. Закликавши одного із слуг, він запитав: Що це таке? Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв. Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його. Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями. Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля! А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє – твоє. Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся!

Слово Господнє

Греко-католицький календар:

Св. Порфирія, єп. Газського
Субота заупокійна

Євр. 309 зач.; 3, 12-16

12. Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога, 13. а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха. 14. Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку, 15. як ото говориться: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту.» 16. Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея?

Єв. – Мр. 6 зач.; 1, 35-44.

35. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. 36. Та Симон і ті, що були з ним, поспішили за ним, 37. знайшли його й кажуть до нього: "Усі тебе шукають." 38. Він же відповів їм: "Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов." 39. І він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів. 40. І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: "Якщо хочеш, то можеш мене очистити." 41. І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: "Хочу, будь чистий!" 42. І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий. 43. І, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його 44. й мовив йому: "Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священикові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво."

За упокій: Ап. – 1 Сол. 270 зач.; 4, 13-17.

13. Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, - щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14. Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним. 15. Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, - не випередимо тих, що поснули. 16. Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. 17. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди.

Єв. – Йо. 16 зач.; 5, 24-30.

24. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. 25. Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. 27. І владу йому дав суд чинити, він бо - Син Чоловічий. 28. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд. 30. Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.

http://www.credo-ua.org