Римо-кат.: Свв. Понтіана й Іполита
(довільний спомин)

Греко-кат.: св. і праведного Євдокима

Римо-католицький календар

Свв. Понтіана й Іполита
(довільний спомин)

Перше читання
І Н 24, 14-29

Читання з Книги Ісуса Навина

Ісус зібрав усі коліна Ізраїля в Сихемі. Тоді промовив до всього народу: «Бійтесь Господа й служіть Йому щиро та вірно й усуньте геть богів, яким ваші батьки служили по тім боці ріки та в Єгипті, і служіть Господеві. Коли ж вам не любо служити Господеві, то вибирайте собі сьогодні, кому хочете служити: чи богам, яким служили батьки ваші по той бік ріки, чи богам аморіїв, у землі яких ви живете; я ж і мій дім служитимемо Господеві». І відповів народ: «Ні! Не буде того, щоб ми покинули Господа, щоб служити богам іншим. Бо Господь - Бог наш; Він вивів нас і батьків наших з Єгипетської землі, з дому неволі, і створив перед нашими очима ці великі чудеса й оберігав нас усюди в дорозі, що нею ми ходили, й між усіма народами, що через них ми проходили. Господь прогнав перед нами всі народи й аморіїв, що жили в цій землі. Тож і ми служитимемо Господеві, бо Він - Бог наш». Ісус сказав до народу: «Не можете ви служити Господеві і чужим богам, бо Він - святий Бог, Бог ревнивий; не простить вам ваших переступів і гріхів ваших. Як покинете Господа й служитимете богам чужоземним, Він відвернеться від вас, і після того, як був до вас добрий, наведе на вас лихо й вигубить вас». Народ же відказав Ісусові: «Ні! Ми таки Господеві будемо служити!» Тоді Ісус сказав до народу: «Ви свідки проти себе самих, що вибрали для себе служити Господеві». Вони ж сказали: «Так, ми свідки». «Тому викиньте геть богів чужоземних, що між вами й прихиліть ваше серце до Господа, Бога Ізраїля». І мовив народ до Ісуса: «Ми будемо служити Господу, Богу нашому, й голосу Його слухатися». І уклав Ісус того дня союз із народом і дав йому в Сихемі закон та право. І написав він ці слова в книзі закону Божого, і взяв великий камінь, та й поставив його під дубом, що був при святині Господній. І Ісус промовив до всього народу: «Оцей камінь буде свідком проти нас, бо він чув усі слова, що Господь до нас говорив; тож нехай буде свідком проти вас, щоб ви не зрікались Господа, Бога вашого». Після того відпустив Ісус народ, кожного в свій наділ. По цих подіях помер Ісус Навин, слуга Господній, маючи віку сто десять років.

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 16(15), 1-2а і 5. 7-8. 11 (П.: пор. 5а)

Бог є моїм спадком і моїм талантом

Бережи мене, о Боже, бо я до Тебе прибігаю. *
Я кажу Господеві:”Ти - мій Господь”.
Господь - частка моєї спадщини й моєї чаші: *
Ти держиш мою долю.

Благословляю Господа, що дав мені пораду, *
що й уночі навчає мене моє серце.
Господь - передо мною завжди; *
тому що Він у мене по правиці, не захитаюсь.

Ти мені стежку життя покажеш, *
повноту радощів, що в Тебе;
блаженство вічне *
по Твоїй правиці.

Спів перед Євангелієм
Пор. Мт 11, 25

Алілуя, алілуя, алілуя
Прославляю Тебе, Отче, господи неба й землі,
що таємниці царства відкрив немовлятам.
Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Мт 19, 13-15

+ Слова Євангелія від святого Матея

Приведено до Ісуса дітей, щоб Він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: «Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до Мене, бо таких Царство Небесне». І поклавши на них руки, пішов звідти.

Слово Господнє

Греко-католицький календар:

св. і праведного Євдокима

Ап. – Рим. 113 зач.; 14, 6-9.

6. Хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові. 7. Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: 8. бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні. 9. На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати.

Єв. – Мт. 64 зач.; 15, 32-39.

32. Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: "Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.” 33. Кажуть до нього його учні: "Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?” 34. Ісус спитав їх: "А скільки в вас хлібів?” "Сім”, – кажуть, – "і кілька рибин.” 35. Тоді він звелів людям сісти на землю, 36. взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. 37. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. 38. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. 39. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.

http://www.credo-ua.org