Римо-католицький календар
Субота ІІІ звичайного тижня
Перше читання
2 Сам 12, 1-7а. 10-17
Читання з Другої Книги Самуїла
Тими днями Господь послав пророка Натана до Давида, і він прийшов до
нього та сказав йому: «Було собі два чоловіки в однім місті, один
багатий, а другий убогий. В багатого була превелика сила овець і корів, а
в бідного не було нічого крім овечки, однісінької, маленької, що він її
купив і годував, і вона росла в нього разом з його дітьми. З його хліба
вона їла й з його чаші пила, спала на його лоні й була йому як дочка.
Якось прийшов хтось у гості до багатого чоловіка, та цей пожалував узяти
зо своїх власних овець і корів, щоб зготувати подорожньому, який прибув
до нього, і він забрав овечку в убогого чоловіка й зготував її
чоловікові, що прийшов до нього». Тоді Давид скипів великим гнівом на
того чоловіка й скрикнув до Натана: «Як жив Господь! Чоловік, що зробив
те заслужив смерть. А за овечку поверне вчетверо за те, що вчинив таке й
не мав співчуття». Тоді Натан промовив до Давида: «Ти – той чоловік!
Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Тепер меч навіки не відійде від дому
твого за те, що ти Мене зневажив і взяв жінку Уріїї-Хетита, щоб була
тобі за жінку. Тому так говорить Господь: З твого ж власного дому нашлю
лихо на тебе; візьму твоїх жінок з-перед твоїх очей і віддам їх
ближньому твоєму, і він буде спати з ними перед обличчям цього сонця. Ти
потайки чинив це, а Я зроблю це явним перед усім Ізраїлем, перед очима
сонця». І сказав Давид до Натана: «Згрішив я проти Господа!» А Натан
відповів Давидові: «Та Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш.
Тільки ж за те, що цією справою ти спонукав ворогів зневажати Господа,
дитина, що в тебе народилась, напевно вмре». І Натан пішов додому.
Господь же вразив дитину, яку вродила Давидові жінка Урії, і вона тяжко
захворіла. Давид благав Бога заради хлопця, постив, ходив у волосяниці,
вночі ж лежав на долівці. Старші в палаці робили все, щоб підняти його з
землі, та він не хотів і не їв нічого з ними.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 51(50), 12-13. 14-15. 16-17 (П.: пор. 12а)
Створи, о Боже, в мені серце чисте
Створи в мені, Боже, чисте серце *
і віднови праведного духа в середині мене.
Не відкинь мене від свого обличчя *
і не забери від мене свого Святого Духа.
Поверни мені радість свого спасіння *
і зміцни мене Духом могутнім.
Я навчатиму беззаконних Твоєї дороги, *
і безбожні навернуться до Тебе.
Визволи мене від крові, Боже – Боже мого спасіння. *
Мій язик радісно проголошуватиме Твою справедливість.
Господи, Ти уста мої відкриєш – *
і мої уста звістять Тобі хвалу.
Спів перед Євангелієм
Йн 3, 16
Алілуя, алілуя, алілуя
Так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина,
щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 4, 35-41
† Читання святого Євангелія від Марка
Того дня, як настав вечір, Ісус сказав своїм учням: «Переправимося на
той бік». Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й
інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі
заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був сам на
кормі – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: «Учителю, хіба
Тобі байдуже, що ми гинемо?» Вставши, Він наказав вітрові й звелів морю:
«Перестань, ущухни!» І вітер перестав, і настала велика тиша. І Він
сказав їм: «Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?» А вони дуже
сильно злякалися і говорили один одному: «Хто ж Він такий, що і вітер, і
море Йому підкоряються?»
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Прпп. Павла Тивейського і Йоана Кущника
Ряд.: Ап. – 2 Тим. 293 зач.; 2, 11-19.
11. Вірне слово: Коли ми з ним померли, то разом з ним будемо й жити.
12. Коли страждаємо, то з ним будемо й царювати. Коли його зрікаємося,
то й він зречеться нас. 13. Коли не віруємо, він зостається вірним, бо
сам себе зректися не може. 14. Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом,
щоб не сперечалися словами, - річ, ні на що непотрібна, хібащо слухачам
на руїну! 15. Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником,
який не має чого червоніти, який добре настановлює словом правди. 16. А
порожніх та нечестивих суперечок уникай, бо вони все більше провадять
до безбожности, 17. і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі. До
них належить Гіменей і Філіт, 18. які відхилилися від правди, говоривши,
мовляв, воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких. 19. Однак,
стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: «Господь знає своїх», і
- «Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім'я визнає».
Єв. – Лк. 88 зач.; 18, 2-8.
2. І казав: "В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей
не соромився. 3. Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до
нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника! 4. І довго не
хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не
соромлюся, 5. але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб
вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.” 6. Тут
Господь додав: "Слухайте, що суддя несправедливий каже! 7. А Бог хіба не
оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи
баритиметься до них? 8. Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син
Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”
http://www.credo-ua.org