Римо-католицький календар

Вівторок VII звичайного тижня

Перше читання
Як 4, 1-10

Читання з Послання святого апостола Якова

Любі! Звідки війни і звідки ворожнеча між вами? Хіба не звідси – не з ваших пристрастей, які воюють у ваших членах? Ви прагнете – і не маєте, вбиваєте й заздрите – і не можете осягнути. Ворогуєте і воюєте. Не маєте, тому що не просите; просите й не одержуєте, бо не на добро просите, а щоб розтратити на ваші пристрасті. Перелюбники й перелюбниці, хіба ви не знаєте, що любов світу – це ворожнеча проти Бога? Адже хто хоче дружити зі світом, той стає ворогом Божим. Чи ви думаєте, що Писання даремно каже: «Прагне до заздрощів той Дух, який оселився в нас»? Та більшу дає благодать, через те й говорить: «Бог гордим противиться, а покірним дає благодать». Тож підкоріться Богові, протидійте дияволові, й він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистіть руки, грішники, і очистіть серця, двоєдушні. Журіться, сумуйте і плачте. Нехай ваш сміх обернеться на плач, а радість – на смуток. Упокоріть себе перед Господом, і Він піднесе вас.

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 55, 7-8. 9-10а. 10б-11а. 23

Богу віддаймо всі свої турботи

Я сказав: «Хто би мені дав крила, наче в голубки, *
аби полетіти мені й відпочити?
Ось, я полинув би далеко *
і поселився в пустелі.

Я поспішу, щоб укритися *
від сильного вітру і бурі».
Вигуби їх, Господи, *
і змішай їхню мову.

Бо я бачив насильство *
і розбрат у місті.
Удень і вночі вони блукають навколо нього – *
по його мурах.

Поклади на Господа свої турботи – *
і Він буде опікуватися тобою.
Праведному не дасть Він *
захитатися повіки.

Спів перед Євангелієм
Гал 6, 14

Алілуя, алілуя, алілуя
Я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа,
яким для мене розп’ятий світ, а я – для світу.
Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Мк 9, 30-37

Читання святого Євангелія від Марка

Того часу Ісус із своїми учнями пішов через Галілею. Та Він не бажав, щоби хтось довідався. Він навчав своїх учнів і говорив їм, що Син Людський буде виданий у руки людей, і вб’ють Його, і, будучи вбитий, Він через три дні воскресне. Вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати. Прибули вони в Капернаум. А коли Він був у домі, то запитав їх: «Що це дорогою ви обговорювали?» Вони ж мовчали, бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них більший. Сівши, Він покликав Дванадцятьох і каже їм: «Якщо хто хоче бути першим, нехай буде між усіма останній і всім слугою». І, взявши дитину, Він поставив її посеред них, обійняв і сказав їм: «Якщо хто ось таку одну дитину прийме в Моє Ім’я, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, хто Мене послав».

Слово Господнє

Греко-католицький календар:

Влкмч. Теодора Стратилата
прор. Захарії Серповидця

Ап. – Юд. 77 зач.; 1, 1-10.

1. Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, любим у Бозі Отці і збереженим Ісусові Христові: 2. хай милосердя, мир і любов вам примножиться! 3. Любі, докладаючи всієї пильности написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим. 4. Бо до вас просмикнулись деякі люди, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які благодать Бога нашого обертають на розпусту й відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа. 5. Я хочу нагадати вам, - хоч знаєте все, - що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом віддав на погибель тих, які не вірували. 6. І ангелів, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня. 7. Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, - які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, - лежать як приклад, скарані вічним вогнем. 8. Одначе і ці також в маячінні бруднять тіло, нехтують Божою владою і зневажають величчя. 9. І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, а сказав: «Нехай тебе Господь судить», - 10. то ці зневажають те, чого не знають; а що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, -те їх погубляє.

Єв. – Лк. 109 зач.; 22, 39-42; 45-23, 1.

39. Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. 40. Якже прибув на місце, він сказав їм: "Моліться, щоб не ввійти в спокусу.” 41. І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: 42. "Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!” 45. Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. 46. І сказав їм: "Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!” 47: Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати. 48. А Ісус сказав до нього: "Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?” 49. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: "Господи, чи не вдарити нам мечем?” 50. І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. 51. Ісус озвався: "Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його. 52. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: "Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями! 53. Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.” 54. Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека. 55. І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. 56. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: "І цей з ним був!” 57. А він відрікся, кажучи: "Не знаю його, жінко!” 58. Та трохи згодом другий, побачивши його: "І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: "Ні, чоловіче!” 59. А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: "Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!” 60. Петро озвавсь: "Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень. 61. І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: "Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.” 62. І, вийшовши звідти, заплакав гірко. 63. Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися 64. і, накривши, питали його: "Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?” 65. І багато іншого, глузуючи, говорили на нього. 66. Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій 67. і казали: "Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм: "Коли скажу вам, ви не повірите; 68. а якщо вас спитаю, ви не відповісте. 69. Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.” 70. А всі сказали: "То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: "Самі ж кажете, що я.” 71. "Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - "самі ми чули з уст його.” 1. Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.

http://www.credo-ua.org