Надія на Бога - це не заохочення до безділля, а спонука до ще більших добрих діл. На молитві "Ангел Господній" з Папою Венедиктом XVI 8 серпня 2010


Неділя, 8 серпня 2010 р., знову зібрала тисячі паломників у гостинному містечку Кастель Ґандольфо, розташованому 25 кілометрів на південь від Риму. Саме там, у літній резиденції Вселенських Архиєреїв, де від 7 липня перебуває Папа Венедикт XVI, відбулася його чергова зустріч з вірним з нагоди проказування Богородичної молитви «Ангел Господній». У своєму повчанні Святіший Отець знову коментував літургічні біблійні читання, показуючи на прикладі конкретних святих здійснення євангельських поучень в кожному окремому житті.

Перед 12 годиною місцевого часу внутрішнє подвір’я Апостольського палацу у Кастель Ґандольфо було заповнене численними паломниками, між якими були групи з Австралії, Австрії, Німеччини, Польщі, Нігерії, Італії та з інших країн світу, як також поодинокі прочани. Усі вони гаряче привітали появу на балконі Святішого Отця. «Дорогі брати й сестри, в євангельському уривкові цієї неділі продовжується Ісусове повчання учням про цінність людини в Божих очах та про даремність земських турбот», – розпочав своє слово Венедикт XVI, пояснюючи, що тут не мається на меті похвала бездільству. «Навпаки, слухаючи підбадьорююче Ісусове запрошення: "Не бійся, мале стадо, тому що вашому Отцеві сподобалося віддати вам Царство”, наше серце відкривається на надію, яка освітлює і оживляє конкретне існування», – вів далі Папа, посилаючись на свою Енцикліку «Надією спасенні». В її світлі він зазначив, що християни мають впевненість у тому, що Євангеліє є не лише переказуванням речей, які можна тільки знати, але – комунікацією, яка спонукає до вчинків та змінює життя. «Темні двері часу, майбутнього, відкрилися. Хто має надію, живе по-іншому, йому було даровано нове життя» (Spe Salvi, 2)».

Приклад такої надії нам показує старозавітній праотець Авраам, який зі сповненим довір’я серцем вирушив у дорогу, відкрившись на Божу обітницю. Він вирушив, не відаючи, куди йде, лише довіряючи Богові. І Ісус, через притчі, показує, як саме очікування на сповнення «блаженної надії» про його прихід, повинно ще більше спонукувати до життя, багатого на добрі діла. «"Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить” (Лк 12,33). Це, – зазначив Венедикт XVI, – є запрошенням користуватися речами без егоїзму, спраги володіння та панування, але згідно з Божою логікою, логікою уважності щодо ближнього, логікою любові».

В цьому контексті Святіший Отець вказав на деяких святих, пам’ять яких спогадуватимемо цього тижня і які, за його словами, уклали своє життя, виходячи від Бога і з огляду на Бога. В неділю припадала літургічна згадка святого Домініка де-Ґузман, який у ХІІІ столітті заснував Домініканський Чин, що виконує місію навчати суспільство істин віри, готуючись до цього молитвою та навчанням. В цьому самому періоді свята Клара з Ассізі, йдучи за прикладом свого земляка святого Франциска, заснувала його жіночу вітку – Орден Кларисок. Говорячи ж про мучеників, між якими є святий Лаврентій з ІІІ ст., спомин якого припадає 10 серпня, Папа окремо вказав на приклад новітніх мучеників, які по-геройськи закінчили своє життя у концтаборі Аушвіц-Осьвєнцім. Це – свята сестра-кармелітка Тереза Бенедетта від Хреста Едит Штайн (9 серпня) та святий священик-францисканець Максиміліан Марія Кольбе (14 серпня). «Вони обоє, – зазначив Венедикт XVI, – перейшли через темний період Другої світової війни, ніколи не втрачаючи з поля зору надію та Бога життя і любові». А далі Святіший Отець заохотив присутніх піднести молитву до Пречистої Діви Марії, Цариці Святих, з довір’ям до Її материнської підтримки, а після проказування молитви «Ангел Господній» уділив всім своє Апостольське благословення.