ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
1 Тов 1, 3; 2, 1б-8
Початок Книги Товита.
Я, Товит, ходив дорогами
правди й справедливості всі дні мого життя й чинив багато милостині моїм братам
і народові, що були забрані разом зо мною у полон в країну Асирійську, в
Ніневію.
На наше свято
П’ятидесятниці, тобто свято Семи Седмиць, мені приготовано гарний обід, і я сів
обідати.
І коли був приготований
для мене стіл, повний усіляких страв, мовив я до мого сина Товії: «Піди, моя
дитино, і як знайдеш якогось бідного з наших братів невільників у Ніневії, який
пам’ятає на Господа з усього серця, приведи його сюди, щоб їв разом зі мною.
Гляди ж, я тебе чекаю, поки не повернешся, дитино!»
І вийшов Товія шукати
якого-небудь бідного з наших братів і, повернувшись, мовив: «Тату!» А я до
нього: «Що таке, дитино!» Він же: «Тату, он там один із нашого народу лежить
забитий; його кинули на тім самім майдані, де задушили».
Схопивсь я на рівні ноги,
залишив обід і, перед тим як почати їсти, забрав його з майдану й поклав у
хатинці, щоб поховати його, як зайде сонце. Потім, повернувшись, обмився і, до
краю сумний, почав обідати.
Я пригадав собі слово
пророка, яке сказав Амос про Бетел: «Обернуться у смуток ваші свята, й усі ваші
веселощі в ридання» – і я плакав. А як зайшло сонце, пішов, викопав яму й
поховав його.
Сусіди мої глузували й
говорили: «Він таки не боїться! Адже вже шукали його, щоб убити за це, та він
утік, і ось знову ховає мертвих!»
Слово Боже.
ПСАЛОМ РЕСПОНСОРІЙНИЙ
Пс 112(111), 1-2. 3-4. 5-6
(П: пор. 1а)
Благословенний, хто
боїться Бога.
Щасливий чоловік, що
Господа боїться, *
що в Його заповідях вельми
милується.
Потомство його на землі
буде потужне, *
рід праведників буде
благословенний.
Достаток і багатство буде
в його домі, *
щедрість його триватиме
повіки.
Він світить правим в
темряві, як світло, *
добрий і милосердний і
справедливий.
Добре тому, що милосердний
і позичає, *
який управляє своїми
справами по правді.
Бо він не захитається
повіки; *
пам’ять про праведника
буде вічна.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Одкр 1, 5а
Алілуя, алілуя, алілуя.
Ісусе Христе, Ти є свідок
вірний,
Первісток із мертвих;
Ти полюбив нас і обмив від
гріхів Кров’ю своєю.
ЄВАНГЕЛІЄ
Мк 12, 1-12
† Читання святого
Євангелія від Марка
Того часу Ісус почав
промовляти до первосвящеників, книжників та старших народу притчами. "Один
чоловік насадив виноградник, зробив огорожу, зладнав давильню, збудував башту
і, передавши все винарям, від’їхав. У певний час він послав раба до винарів
узяти від винарів частину з врожаю виноградника. А вони, схопивши його, побили
й відіслали ні з чим. І він знову послав до них іншого раба, – і цьому побили
голову та зневажили. І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і інших:
деяких били, інших убивали. Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він
послав його до них, вважаючи: Мого сина вони пошанують! Але ті винарі вирішили
між собою: Це ж спадкоємець! Давайте його вб’ємо – і спадщина буде наша! І,
схопивши, вони вбили його й викинули з виноградника. Отже, що зробить господар
виноградника? – Він прийде і вигубить винарів, а виноградник віддасть іншим.
Хіба не читали ви цього Писання: Камінь, що його відкинули будівничі, наріжним
каменем став! Від Господа сталося це, і воно є дивним в очах наших!” І вони
шукали нагоди Його схопити, бо зрозуміли, що цю притчу сказав Він про них, але
боялися юрби. Тож, залишивши Його, відійшли. Слово Господнє.
Новости
